Тату-перебивки виглядають ультра-сучасно, та й насправді є мега-модним трендом. Хто б міг подумати, що з усіх прикрас, які встигло вигадати для себе людство, саме вони є найдавнішими?
Достовірно відомо, що вже давні єгиптяни прикрашали себе малюнками на тілі. Тоді, близько 5 тисяч років тому, такі малюнки були доступні не всім. Вони були привілеями священиків-жерців і правителів. І, таким чином, означали приналежність людини до високого соціального класу.
Проте їхня історія простягається далі, в неясну глибину тисячоліть — аж до прадавньої людини, яка теж уміла прикрашати себе малюнками! Ще й досі примітивні племена Африки, чий уклад життя і сьогодні близький до первинного суспільства, розписують свої тіла та обличчя охрою, крейдою та іншими природними фарбами. Вони роблять це під час складних, іноді багатоденних ритуалів. Ці малюнки мають важливе значення: позначають приналежність людини до роду охоронців або ватажків, віддають її під покровительство тварини-тотема, показують ступінь дорослості…
Втім, незважаючи на увесь цей пафос, можна припустити, що жінки завжди залишалися жінками — і тому просто з задоволенням розписували обличчя таким своєрідним макіяжем.
На Давньому Сході з тих же незапам’ятних часів розквітали мехенді — малюнки хною. Хна – натуральний барвник, який може триматися на тілі до 2 тижнів. Її роблять із сушеного листя рослини лавсонія неколюча (Lawsonia inermis). Разом зі специфічним кольором (різноманітні відтінки коричневого), ці «пращури татуювання» мають унікальний стиль малюнку. Їхні нескінченні ажурні орнаменти легко розпізнати. Вони залишаються чи не обов’язковим атрибутом краси в Індії вже кілька тисяч років. У нашому сторіччі вони стрімко набирають популярність і в Європі.
Але Європа йшла до моди на тимчасові тату власним шляхом. Спочатку з’явився «попередник» перебивної паперової картинки — декаль, винахідником якого вважається французький гравер Симон Франсуа Равене (Simon François Ravenet). Його декалі почали використовувати з 1756 року англійські виробники кахлів — фірма Sadlier & Green (Ліверпуль).
Перші ж татуювання, виготовлені за технологіями перебивних картинок, з’явилися в 1896 році в США. Це були вкладиші-сюрпризи в упаковках кондитерських виробів торгової марки Cracker Jacks®. (Компанія й досі продає такі татуювання, виготовлені на основі харчових барвників.)
Пізніше вкладиші-татушки з’явилися в шоколаді, гумках та ін. Їхніми споживачами були діти, і картинки взагалі-то призначалися для прикрашання підручників та зошитів. Але малеча визнала за краще прикрасити себе. І майже ціле сторіччя — до 1986 року — тимчасові тату залишалися дитячою забавкою, із сюжетами з мультфільмів або телешоу.
Але в 1986 році технологію тимчасового тату для шкіри було запатентовано — винахідником з містечка Сент-Джозеф (Вісконсин, США) Кейт Релея, спільно з компанією Minnesota Mining and Manufacturing. І дорослі нарешті придивилися до тимчасових тату пильніше …
Про все, до чого це призвело, читаймо в наших наступних публікаціях.